Чи помічали ви, що найбагатші країни світу не завжди є найбільшими за населенням або площею? Це варто дослідити, оскільки це повністю змінює наше уявлення про глобальне багатство.

Коли більшість людей чують «найбагатша країна», вони одразу думають про Сполучені Штати. І звичайно, США мають найбільшу економіку у світі. Але ось справа — коли дивитись на ВВП на душу населення, картина кардинально змінюється. Найбагатшою країною у світі за цим показником є фактично Люксембург із $154,910 на особу, тоді як США посідає 10-те місце з $89,680. Це величезна різниця.

Я досліджував, що робить окремі країни настільки економічно потужними. Шаблон насправді досить захоплюючий. Є країни, такі як Люксембург, Сінгапур, Ірландія та Катар, які постійно домінують у рейтингах найбагатших країн світу. Це не випадковість. Вони навмисно створювали стабільні уряди, залучали висококваліфіковані кадри та створювали бізнес-дружнє середовище, що приваблює капітал і таланти.

Стратегії збагачення різняться, що цікаво. Деякі з найбагатших країн — наприклад, Катар і Норвегія — фактично виграли джекпот із величезними запасами нафти і газу. У Катарі — одних із найбільших у світі запасів природного газу, а Норвегія перетворилася з однієї з найбідніших скандинавських країн у економічну силу після відкриття офшорної нафти у XX столітті. Їхні економіки сильно залежать від експорту енергоносіїв, що робить їх вразливими до коливань цін на сировину, але створення багатства було незаперечним.

Але є й зовсім інший підхід із країнами, такими як Швейцарія, Сінгапур і Люксембург. Ці країни збудували своє багатство через банківську справу, фінансові послуги та інновації, а не природні ресурси. Сінгапур — маленький, майже безземельний, з невеликим населенням — але він є другим за багатством у світі з ВВП на душу населення $153,610. Як? Стала глобальним економічним хабом із стратегічним розташуванням, низькими податками та невтомною увагою до управління та інновацій. Швейцарія з 2015 року посідає перше місце у Глобальному індексі інновацій і є домом для таких гігантів, як Nestlé та ABB.

Макао SAR — ще один цікавий випадок. З ВВП на душу населення $140,250 — третє у світі. Економіка майже цілком залежить від азартних ігор і туризму — мільйони відвідувачів щороку наповнюють систему. Концентрація багатства там така висока, що вони можуть дозволити собі одну з найкращих у світі систем соціального забезпечення і були першою регіональною владою у Китаї, яка запропонувала 15 років безкоштовної освіти.

Ірландія — ідеальний приклад того, як політика має значення. Історично вони застосовували протекціонізм у 1930-х роках, і це обернулося економічною застійністю, тоді як інші європейські країни зростали. Але як тільки вони відкрилися світу, приєдналися до ЄС і активно залучали іноземні інвестиції з низькими корпоративними податками, все змінилося. Тепер вони четверті за багатством країни у світі, зосереджені на фармацевтиці, медичному обладнанні та розробці програмного забезпечення.

Норвегія цікава тим, що, незважаючи на величезне нафтове багатство — з ВВП на душу населення $106,540 — вартість життя там неймовірно висока. Вони мають одну з найміцніших систем соціального забезпечення серед країн ОЕСР, але за все доводиться платити високі ціни. Багатство є, але й витрати — теж.

Гаяна — нова історія. Відкриття у 2015 році величезних офшорних нафтових родовищ повністю змінило їхній курс. Вони увійшли до рейтингу найбагатших країн із ВВП на душу населення $91,380, залучаючи великі іноземні інвестиції в нафту і газ. Але їхній уряд розумний — активно намагається диверсифікувати економіку, а не класти всі яйця в один кошик.

Що дивно щодо ситуації в США — це протиріччя. Найбільша економіка у цілому, величезна фінансова потужність із NYSE і Nasdaq, долар як світова резервна валюта, провідні витрати на R&D — 3,4% ВВП. Але нерівність доходів жорстока — одна з найгірших серед розвинених країн. Багатство все більше розшаровується. Крім того, державний борг перевищив $36 трильйонів, приблизно 125% ВВП.

Основний висновок? Бути найбагатшою країною у світі не має однієї формули. Деякі країни блискуче використовували природні ресурси, інші створювали фінансові екосистеми, а кілька поєднували розумну політику з інноваціями. Але майже всі вони мають одне спільне — створювали умови, де гроші, таланти і бізнес прагнуть текти. Це справжня конкурентна перевага.