Цікава постать із світу математики — Григорій Перельман, народжений у Ленінграді у 1966 році, є типом вченого, якого сьогодні дуже рідко побачиш. Він прийшов, розв’язав одну з найбільших математичних проблем, а потім просто сказав, що йому цього достатньо.

Про що власне була його справа? Гіпотеза Пуанкаре — проблема, на якій майже сто років ламався мозок математиків. Звучить складно, але суть проста. Уяви собі тривимірний простір, який закритий і не має жодних дірок. Гіпотеза стверджує, що він фактично схожий на кулю. Не фізичну кулю, яку ти бачиш у магазині, а абстрактну топологічну форму. Якщо в ньому немає наскрізних дірок — це куля. Якщо в ньому зроблена одна дірка — це, наприклад, чашка або бульбашка. Це не про зовнішній вигляд поверхні — йдеться про фундаментальну структуру простору.

Григорій Перельман не робив це так, як інші науки. Жодних прес-конференцій, жодного медійного цирку. У 2002 та 2003 роках він просто виклав свої роботи на arXiv — відкриту платформу для математиків — і залишив їх там. Детально пояснив свій доказ за допомогою річчі-струму та геометричної топології. Математична спільнота довго це перевіряла, адже доказ був цілком комплексним.

Що сталося потім? У 2006 році він отримав медаль Філдса, у 2010 — мільйон доларів від Інституту Клей для математиків за розв’язання тисячолітньої проблеми. Але Перельман усе відмовився. Всі нагороди, всі гроші. Відповідь, яку він дав, була фактично такою: навіщо мені нагороди і гроші, коли я знаю, як керувати світом?

З 2005-2006 років він майже відійшов від академічного світу. Не ходить на конференції, не публікує нові роботи, не працює в університетах. Сьогодні він живе у Петербурзі дуже замкнутим життям із своєю матір’ю. Інколи його фотографують у магазині, де він купує дешеві продукти і платить готівкою. Журналісти його дуже рідко бачать, інтерв’ю не дає.

Його причина для відходу? Критика того, як працює математична спільнота, і просто відсутність інтересу до слави і багатства. Григорій Перельман у цьому сенсі — цікава особистість — людина, яка розв’язала щось, що ламало світ, а потім сказав, що для нього цього достатньо. Жодного его, жодного пошуку уваги. Чиста наукова праця, яка сама по собі цінна.